Надія Красоткіна

А—Я

До чого ж ми усі дійшли

А влітку дні всі просто дивовижні,
Несуть нам світло, радісне тепло.
Вітри ласкаві і легкі, та ніжні —
Це, щоб у світі добре нам було.
Щоб вміли ми всміхатися й радіти,
І дивуватись цій земній красі.
Любов нести і доброту творити,
Та щоб ставали щирими усі.
Природа нам підказує, як жити.
Любов усю свою нам віддає.
Тому нам війни треба припинити,
І не поширювати зло, що є.
Бо зла у світі стільки розвелося,
Й воно нас тягне на глибоке дно.
Ліанами в’юнкими піднялося,
І нищить всіх… А нам вже не дано
Це зрозуміти. В прірву всі повземо
І раді, хоч не знаємо чого…
Усім свою країну роздаємо
І ворога вважаєм за свого…
І байдуже, що йде війна на сході.
Нам весело у літні гарні дні.
І поливаєм брудом всіх, це в моді!
Та п’яні вже горланимо пісні.
Горілкою позаливали сліпи
І море по коліна, все одно!
Бездумно дивимось байдужі кліпи
Й тихенько опускаємось на дно.
І всім однаково, що завтра нас чекає.
Лиш маки червоніють на полях,
Як кров людська, що землю поливає…
До чого ж ми усі дійшли — це жах.

Подякувати

Картка Приватбанку

5168 7422 2562 7797

Відгуки
Коментарі Cackle