Життя-буття... Всього було у ньому:
І пахощі трояндові, і сміх,
Кохання, радість, та біда у тому,
Що щастя не однакове для всіх.
Хтось все віддасть, щоб посидіти вдома,
А хтось іде крізь бурі і вітри.
І не страшні їм ні біда, ні втома...
Для них — це щастя, що не говори.
Трапляється всього в житті людському:
То радощі, то горя цілий міх.
Розлук, біди не обійти нікому
І чаша ця торкнулася усіх.
Когось гостріше, а когось легенько,
Та ідеалу у житті нема.
Хтось вдягнутий у хутро, хтось — благенько,
Тому і не однакова зима.
Хтось любить дощ, комусь приємна злива,
Хтось в небі тільки райдугу шука.
Комусь погожа днина нещаслива —
Буває ситуація й така.
Але я не завидую нікому,
Бо я радію сонечку вгорі,
Знаходжу щастя в джерельці дзвінкому,
Всміхаюсь щиро діткам у дворі.
Я все люблю і щастя бачу всюди.
В житті своїм ціную кожну мить.
І дякую за все, що є, було і буде.
Життя — це диво! Як тут не любить!